«Найбільша розкіш – це розкіш людського спілкування». Всі ми добре знаємо слова французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері.

     У ХХІ столітті віртуальне спілкування поглинуло живе. Більшість населення планети проводить частину свого життя в соціальних мережах. Я теж вдома надаю перевагу соціальним мережам. Миттєво дістаю нову інформацію, ділюся своїми проблемами, даю поради іншим, розважаюся. Але чи може віртуальне спілкування замінити живе? Філософи стверджують, що спілкування - це «зустріч з іншим».

     З 11.04 по 13.04 я був учасником тренінгів Школи громадянської і волонтерської участі в м. Києві. Ділячись враженнями з друзями, я не встигав за власними думками, мене переповнювали різні емоції. Нові знайомства, різні погляди, свіжі ідеї, різнопланові заняття. Важко сказати, що сподобалося більше: спілкування з цікавими людьми чи вирішення життєво важливих завдань, яким раніше не надавав значення. Новим для мене було вміння працювати з групою людей, яких бачу вперше. Навчився створювати план дій і дотримуватися його. Однозначно можу сказати, що все побачене й почуте , знадобиться в житті, щоб навчитися комфортно співіснувати в колективі.

     Знайомство і спілкування з цікавими людьми з інших областей країни було пізнавальним. Мені здається, що усім учасникам було легко спілкуватися, тому що тренерами була поєднана тактика ділового спілкування з неформальністю та гумором.

     Декілька слів про тренерів. Змусити інших визнати свою позицію може лише та людина, яка сама переконана у своїй правоті, має високий рівень культури. Таким, на мій погляд, є Сергій, який проводив тренінги, допомагав визначати пріоритети не тільки в наших заняттях, а й в подальшому житті. З ним було легко спілкуватися.

     Сподіваюсь, що наступна зустріч теж буде вдалою.

Підгірний Ростислав