Дніпропетровське відділення Малої академії наук України


запам'ятати

 

Відділення філософії та суспільствознавства

 

1. Історія релігії в Україні: у 10 т. // НАН України, Ин-т філософії; ред. кол.: А. Колодний (голова) [та ін.]. – К.: Центр духовної культури, 1996 – 1998. – Т. 2: Українське православ'я. За ред. П. Яроцького. – 1997. – 376 с.
2. Іванов В.Ф. Поняття «інформація» у різних науках [Текст] / В.Ф. Іванов // Наукові записки Інституту журналістики. – К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2000. – Т. 1. – С. 71–75.
3. Квіт С. Масові комунікації [Текст] / С. Квіт. – К. : Києво-Могилянська академія, 2008. – 276 с.
4. Кислюк К.В. Религоведение: Учебное пособие для высш. учебных заведений / К.В. Кислюк, О.Н. Кучер. – Х.: Торсинг, 2002. – 496 с.
5. Матюхіна О.А. Словник філософських термінів [Текст] – [Електронний ресурс] / О.А. Матюхіна, Є.Ф. Сластенко, С.М. Ягодзінський; Національний авіаційний університет, кафедра філософії.
6. Філософський словник / За ред. В.І.Шинкарука. – 2 вид. І доп. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800 с.
7. Володимир Кондзьолка. Історія середньовічної філософії. – Л.: Світ, 2001.     

8. Горський В.С. Історія української філософії: Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 1996. – 286 с.

9. Заїченко Г.А. та ін. Філософія. – К.: Вища школа, 1995. – 455 с. 
10. Історія філософії на Україні. – У 3 т. – Т. 1 // В.М. Нічик, В.С. Горський, М.В.Попович, Б.О.Лобовик, В.О. Зоц. – К.: Наукова думка, 1987. – 399 с.   

11. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: Онтологія людини. – К.: Абрис, 1995. – 335 с.

12. Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – 327 с. 

13. Паславський І.В. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці XVI–першій третині XVII ст. – К.: Наукова думка, 1984. – 128 с.   

14. Тарасенко М.Ф., Русин М.Ю., Бичко І.В. та ін. Історія Філософії України: Підручник. – К.: Либідь, 1994. – 413 с.    

15. Федів Ю.А., Мозкова Н.Г. Історія Української філософії. – К.: Україна, 2001. – 510 с.    

16. Чижевський Дмитро. Нариси з історії філософії на Україні. – Київ: Орій, 1992. – 229 с.

Теоретично-практичний семінар
"Створення мережі прес-центрів навчальних закладів"

 

 

Документальний фільм із проекту "Енциклопедія":
Фалес Мілетський

 

 

Великие философы.
Фома Аквинский

 

 

Великие философы.
Платон

 

 

Великие философы.
Иммануил Кант

 

 

Великие философы.
Фридрих Ницше

 

 

Великие философы.
Гераклит Эфесский

 

 

Великие философы.
Сократ

 

 

Великие философы.
Аристотель

 

 

КОНЦЕПЦІЯ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

(наказ МОН України від 16. 06. 2015 р. № 641)

 

   Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

  Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

  Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

    Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

    Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції. Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

  На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність всіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

    Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

 

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

   Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

  Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

  Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

  Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

   Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

 

2. Принципи патріотичного виховання

   Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей.     Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.



ВИМОГИ
ЩОДО НАПИСАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ УЧНІВСЬКИХ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ

 

І. Загальні положення

1. На Конкурс подаються науково-дослідницькі роботи (далі - роботи) проблемно-пошукового характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учасників Конкурсу, свідчать про їх обізнаність із сучасним станом галузі дослідження, опанування ними методики проведення експерименту.

Тематика має відповідати напрямам наукових секцій наукових відділень Малої академії наук України.

2. Робота має ґрунтуватись на певних науковій та експериментальній базах, містити дані особисто проведених дослідів, спостережень чи пошукової роботи; результати їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела; відображати власну позицію дослідника.

У роботі мають бути чітко визначені: мета, об’єкт і предмет дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів і результатів.

Зміст і результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва роботи має бути стислою та відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

3. До наукової роботи мають бути додані відгуки наукового керівника та рецензія фахівця у відповідній галузі (досвідченого педагогічного, наукового чи науково-педагогічного працівника).

Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується у відгуку науковим керівником.

4. Робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час її оцінювання, другий - учасником під час захисту. Примірники роботи мають бути ідентичними.

5. До розгляду не приймаються:

роботи, тема та зміст яких не відповідають профілю наукової секції;

роботи, що були представлені в попередні роки та не мають суттєвого доопрацювання;

роботи, які є плагіатом;

роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел і власних висновків з обраної тематики;

роботи без тез, відредагованих та оформлених відповідно до цих вимог.

Автори таких робіт після заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію та до подальшої участі в Конкурсі не допускаються.

 

ІІ. Структура роботи

Робота має бути побудована за певною структурою. Основними складовими структури роботи є такі:

титульний аркуш;

тези;

зміст;

перелік умовних позначень, символів, скорочень, термінів (за необхідності);

вступ;

основна частина;

висновки;

список використаних джерел;

додатки (за необхідності).

 

ІІІ. Вимоги до змісту роботи

1. Титульний аркуш є першою сторінкою роботи.

2. У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.

У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; найменування територіального відділення Малої академії наук України; найменування базового позашкільного навчального закладу; найменування загальноосвітнього (професійно-технічного, вищого) навчального закладу; клас (курс); найменування населеного пункту; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності - науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника.

3. Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.

4. Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.

Перелік має розташовуватись двома стовпчиками: у лівому в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни; у правому - їх детальне розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться в тексті при першому згадуванні.

5. У вступі коротко обґрунтовуються актуальність і доцільність обраної теми, підкреслюється сутність досліджуваної проблеми; формулюються мета роботи та зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження; подаються перелік використаних методів дослідження, характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником особисто, відмінність отриманих результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше отримано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або даються рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт повідомляється про прикладну цінність отриманих результатів.

У разі використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити про цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також зазначаються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).

Орієнтовний обсяг вступу - 2-3 сторінки.

6. Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ розпочинається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом обраного напряму дослідження та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводяться характеристика джерел, використаних для написання роботи, та короткий огляд літератури з даної тематики, окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводяться методика та техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, подається їх оцінка.

Зміст основної частини має відповідати темі роботи та повністю її розкривати. Обсяг основної частини не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини.

7. Висновки мають містити стислий виклад результатів вирішення наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу, оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне та (або) прикладне значення, акцентувавши увагу на кількісних і якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та надати рекомендації щодо їх використання.

8. Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10.11.2006 № 322; ДСТУ 4331:2004 «Правила описування архівних документів», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 17.08.2004 № 181; ДСТУ 3582:2013 «Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в українській мові. Загальні вимоги та правила», затверджений наказом Мінекономрозвитку від 22.08.2013 № 1010; ДСТУ 3008:95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення», затверджений наказом Держстандарту України від 23.02.1995 № 58.

Наприклад:

книга одного автора оформлюється так: Карпенко О.О. Аналітико-синтетична переробка документної інформації : бібліографічний опис [Текст] : навч. посіб. / О.О. Карпенко ; М-во освіти і науки України, Нац. аерокосміч. ун-т ім. М.Є. Жуковського «Харк. авіац. ін-т». -Х. : ХАІ, 2009. - 70 с.;

книга двох авторів оформлюється так: Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів [Текст] : підручник / Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова. - 3-тє вид., стер. - К. : Знання, 2006. - 331 с. - (Вища освіта ХХІ століття);

книга трьох авторів оформлюється так: Власова Г.А. Аналітико-синтетична інформація [Текст] : навч. посіб. / Г.В. Власова, В.І. Лутовинова, Л.І. Титова ; М-во культури і туризму України, Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. - К. : ДАКККіМ, 2006. - 290 с.: іл., табл.;

книга чотирьох авторів оформлюється так: Механізація переробної галузі агропромислового комплексу [Текст] : [підруч. для учнів проф.-тех. навч. закл.] / О.В. Гвоздєв, Ф.Ю. Ялпачик, Ю.П. Рогач, М.М. Сердюк. - К. : Вища освіта, 2006. - 478 [1] с. - (ПТО: Професійно-технічна освіта);

книга п’яти авторів і більше оформлюється так: Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки, 1918-1945 рр. [Текст] : навч. посіб. для студ. ВНЗ / Баранов З.А., Кипаренко Г.М., Мовчан С.П. [та ін.] ; за ред. М. Швагуляка. - Львів : Афіша, 2005. - 288 с.;

збірник оформлюється так: Цеков Ю.І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника [Текст] / Ю.І. Цеков // Проблеми сучасного літературознавства. - Одеса, 1998. - С. 149-180;

збірник під заголовком оформлюється так: Античная мифология : энциклопедия / [сост., ред. и предисл. К. Королева]. - М. : Эксмо ; СПб : Мидгард, 2005. - 768 с. : ил.;

багатотомна книга оформлюється так: Корнієнко М.В. Дорогами правозахисту [Текст] : публікації у ЗМІ : у 3 т. / М.В. Корнієнко ; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. - Дніпропетровськ : Ліра ЛТД, 2008. - Т. 2 : Інтерв’ю. - 586 с.;

дисертація та автореферат дисертації оформлюються так:

Ніколаєнко А.О. Удосконалення нормативної бази для вхідного контролю колісних пар вагонів [Текст] : дис. … канд. тех. наук : 05.01.12 / Ніколаєнко Андрій Олександрович. - Захищена 15.07.2008 ; затв. 20.11.2008. - Севастополь, 2008. - 151 с. - Бібліогр. : с. 68-115;

Копанєва В.О. Формування фонду мережевих ресурсів у науковій бібліотеці (90-ті роки ХХ ст. - поч. ХХІ ст.) [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 27.00.03 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Копанєва Вікторія Олександрівна ; НБУ ім. В.І. Вернадського. - К., 2008. - 20 с.;

стаття із журналу оформлюється так: Дзюба І.М. Україна перед сфінксом майбутнього [Текст] / І.М. Дзюба // Науковий світ. - 2004. - № 2. - С. 2-6;

рецензія оформлюється так: Мойсеєнко А. Наодинці зі словом [Текст] / А. Мойсеєнко // Дзвін. - 1991. - № 12. - С. 143-146. - Рец. на кн. : Мірошниченко М.К. Око : поезія. - К. : Рад. письменник, 1989. - 138 с.

Якщо в конкретному інформаційному масиві переважають документи одного виду, загальне позначення матеріалу може бути випущеним, напр. : [Текст] - в описах текстових видань.

Картографічні документи оформлюються так: Васильків [Карти]: обличчя міста / Держ. служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП «Картографія» ; ред. Л.П. Біла. - 1 : 15000. - К. : Картографія, 2009. - 1 к.

(1 арк.) : текст, іл., реклама : кольор. ; 48х68 см, склад 24х10 см - (Мандрівник). - На звороті арк. : текст, іл. - Дод. карта : Васильківський район. 1 : 220000.

Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. У кінці - Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.

Наприклад: Архіви України [Електронний ресурс] : офіц. веб-портал Держ. арх. служби України / Держ. арх. служба України. - Електрон. дані. - [К.], 2014. - Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/. - Назва з титул. екрана.

Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ», наприклад: http://www.botany.kiev.ua.

9. У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули та розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

 

IV. Правила оформлення роботи

1. Робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактора Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм.

Обсяг роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів - 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Роботи виконуються державною мовою (у секціях мови та літератури дозволяється виконання робіт російською мовою та мовами національних меншин); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою.

Захист роботи також здійснюється іноземною мовою.

Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

2. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака «№».

Усі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези та додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються.

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: номер розділу, номер підрозділу. У кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому самому рядку.

Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: номер розділу, номер підрозділу, номер пункту, наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому самому рядку, але пункт може й не мати заголовка.

У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.

Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2». Наявність підрозділів на нумерацію формул не впливає. Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки та розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток повинен мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами та позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

3. Під час написання роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.

Посилання в тексті роботи на джерело зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання береться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».

Текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. У тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора та давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад «рис. 1.2».

Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть скорочено, наприклад «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.3».

4. Формули в тексті роботи розміщуються після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розміщуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках. Це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розміщуються безпосередньо в тексті.

Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.

Символи та коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі.

Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.

Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.

5. Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.

Усі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.

Назва ілюстрації розміщується відразу після її номера, внизу.

Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва - посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.

 

Приклад побудови таблиці

Таблиця 1.1

Назва таблиці

Шапка

     
       

Рядки

         
         
 

Боковик

 

Графи (колонки)

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше ніж 8 міліметрів. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблиця розміщується після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться скорочено слова «Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».

 

Методи журналістикознавчих досліджень

 

     Перш ніж працювати над обраною темою, учень повинен сформувати уявлення про методи наукового дослідження. У широкому значенні слова під методом розуміють спосіб пізнання дійсності і її відтворення у мисленні. Значення методології полягає у тому, що вона дає загальний напрямок проведення конкретного дослідження, є його теоретичною основою.

     Щодо вибору методів та методології наукового дослідження радимо вам тісно співпрацювати з науковим керівником. Загалом же виділяють:

1) загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, гіпотетичний метод. Завдяки своїй універсальності загальнонаукові методи застосовуються у переважній більшості наук, у тому числі і в журналістикознавстві;

2) конкретно наукові методи дослідження. Серед методів, якими послуговуються у журналістикознавстві можемо виділити такі:

- Описові методи (історичний метод, біографічний метод, класифікація, типологія).

- Методи аналізу документальної інформації. Будь-яка інформація, зафіксована у друкованому чи рукописному тексті, на фото- чи кіноплівці, на цифрових носіях тощо, – документальна інформація.

     У журналістикознавстві  документи  класифікують  за  способом  фіксування інформації (наприклад, письмові, статистичні, іконографічні (кіно-, фотодокументи, картини тощо), фонетичні (магнітофонні записи, грамплатівки,  CD-записи  тощо),  технічні  (креслення,  технічна  творчість); за ступенем персоніфікації документи поділяються на особисті й безособові.

     Залежно  від  статусу  документи  поділяються  на  офіційні  та неофіційні; за джерелом інформації – на первинні та вторинні. У журналістикознавстві документи є головним джерелом інформації, яку доповнюють дані опитувань, спостережень чи експериментів. Матеріали ЗМК  (газети,  журнали,  програми  радіо і телебачення,  кінофільми) є особливою групою документів.

- Методи дослідження текстів. Традиційні – визначають тему й ідею, аналізують образи, жанри, оцінюють художньо-стилістичні засоби тощо. Новітні базуються на психологічних особливостях людини, що відображається в її мові: на рівні граматики (перевага відмінків, часових форм, форми стану) чи лексики (наприклад, переважне вживання конкретного слова з ряду синонімів).

      Контент-аналіз – це метод збирання кількісних даних про досліджуване явище чи процес, які містяться в документах. Тут під документом розуміється все написане або вимовлене, усе, що стало комунікацією.

     Контент-моніторинг (як різновид контент-аналізу). Поява такого різновиду  контент-аналізу спричинена,  насамперед,  потребою  систематичного відстеження тенденцій і процесів у постійно оновлюваному інформаційному середовищі. Контент-моніторинг – це змістовий аналіз інформаційних потоків, який відбувається постійно протягом тривалого часу і має на меті отримання певних якісних та кількісних зрізів.

- Спостереження – це пряма реєстрація подій очевидцем. Спостерігач або самостійно спостерігає події, що відбуваються, або користується даними спостережень інших осіб (чи приладів). Слід зазначити, що спостереження як самостійний метод краще застосовувати у таких дослідженнях, які не вимагають репрезентативності даних (наприклад, у попередніх наукових розвідках), а також тоді, коли інформацію не можна отримати ніякими іншими методами.

- Опитування. Серед основних груп опитувань вирізняються інтерв’ю та анкетні опитування, які мають усну й писемну форму. Опитування бувають різні: це залежить і від кола опитуваних, і від кількості одночасно опитуваних, і від кількості тем. 

 

Мова і стиль дослідження

 

     Мова і стиль дослідження має відповідати нормам та критеріям сучасної української літературної мови, зокрема її науковому стилю, що склався під впливом академічного мовного етикету, сутністю якого є інтерпретація  власної  та  аналітично  опрацьованої  запозиченої  точок зору з метою встановлення наукової істини.

     Найхарактернішою  ознакою  писемної  наукової  мови  є  формально-логічний спосіб викладу матеріалу, що знаходить своє відображення у всій системі мовних засобів. Науковий виклад складається, головним чином, з роздумів, метою яких є доведення істини, виявлених у результаті дослідження фактів дійсності.

     Особливістю наукової мови є відсутність емоційно-експресивної лексики. Звідси домінуюча форма оцінки – констатація ознак, притаманних слову, яке визначають.

     Рисами, які визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Смислова точність – одна з головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації, вміщеної у тексті наукової праці. Недоречно вжите слово може суттєво викривити значення написаного, призвести до подвійного тлумачення тієї чи тієї фрази, надати всьому тексту небажаної тональності.

     Точність наукової мови забезпечується ще й дотриманням стилістичних норм і зв’язку слів у реченні. Порушення його породжує неправильне тлумачення висловленої думки.

     Ще одна вимога наукового стилю – ясність, тобто доступність і дохідливість написаного. Практика показує, що багато непорозумінь виникає там, де автор використовує багатозначні слова і словосполучення. Простота викладу сприяє розумінню наукової роботи, проте не можна ототожнювати простоту з примітивністю.

     Слід пам’ятати і про таку рису, як стислість, реалізація якої потребує уникнення зайвих слів, іншомовних, які дублюють українські, невиправданих повторів, надмірної деталізації. Кожне слово і вираз служать меті, яку можна сформулювати так: якомога точніше й стисліше донести сутність дослідження. За традицією у наукових працях замість «я» варто і необхідно використовувати «ми», з огляду на те, що вираз суб’єкта авторства як колективу додає об’єктивізму. Справді, вираз авторства через «ми» дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напряму.


Café Philosophique
 
Суто академічна філософія є основою філософського світогляду, проте вона не вичерпує різноманіття соціокультурного життя сучасної людини. Тому виникає необхідність створення «неформальних» філософських проектів, до яких належить і Café Philosophique Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Організатори цього проекту – студенти IV курсу спеціальності «Філософія» Марія Кірізвас, Богдан Кулик та Олександр Коптовець. Такий формат спрямований на популяризацію гуманітарних наук (перш за все філософії) і пов'язаний із розвитком критичного мислення, уяви, комунікативних навичок; забезпечує створення простору для вільного обміну думок та взаємодію представників різних соціальних інститутів з метою соціально-просвітницької діяльності.

Café Philosophique створює умови для професійної й особистісної комунікації студентів спеціальності «Філософія». До роботи кафе запрошуємо долучитися всіх бажаючих студентів і школярів випускних класів. Зустрічі проходять щотижня. Детальну інформацію можна знайти у мережах Facebook, Вконтакті, а також звернувшись на кафедру філософії ДНУ імені Олеся Гончара (корпус 1, ауд. 817).

 

Відділення філософії та суспільствознавства
№ з/п Назва районів (міст) 2012-2013 н.р. 2013-2014 н.р. 2014-2015 н.р. 2015-2016 н.р. 2016-2017 н.р.  2017-2018 н.р.
І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ  І   ІІ  ІІІ  І  ІІ ІІІ І ІІ ІІІ
1 Дніпро 3 2 6 2 2 3 2 2 1 2   3 2 6 3 1 3 4
2 Вільногірськ                               1    
3 Кам'янське 1   1           3 1 3 2 2 1 1 1    
4 Жовті Води                                    
5 Кривий Ріг 1 3 2 2 5 3 3 5 6 2 3 8 2 5 13 3 7 11
6 Марганець                                    
7 Нікополь                                    
8 Новомосковськ                                    
9 Покров                                    
10 Павлоград       1                     1      
11 Першотравенськ                                   1
12 Синельникове           1               1        
13 Тернівка                                    
14 Апостолівський р-н                                    
15 Васильківський р-н           1                        
16 Верхньодніпровський р                             1     1
17 Дніпровський р         1 1     1     1            
18 Криворізький р-н                                    
19 Криничанський р-н                                    
20 Магдалинівський р-н                                    
21 Межівський р-н                                    
22 Нікопольський р-н                                    
23 Новомосковський р-н           1                        
24 Павлоградський р-н                                    
25 Петриківський р-н                                    
26 Петропавлівський р-н                       1            
27 Покровський р-н                                    
28 П’ятихатський р-н                                    
29 Синельниківський р-н                                    
30 Солонянський р-н                                    
31 Софіївський р-н                                    
32 Томаківський р-н                                    
33 Царичанський р-н                           1        
34 Широківський р-н   1 2     1                        
35 Юр'ївський р-н                                    
36 Всього 5 6 11 5 8 11 5 7 11 5 6 15 6 14 19 6 10 17
  РАЗОМ 22 24 23 26 39 33

 

Статистична інформація

про результати участі вихованців Дніпропетровської Малої академії наук учнівської молоді

у ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт

 учнів-членів Малої академії наук України

2013-2014 навчальний рік

 

Секція

Місце проживання

Кількісний розподіл учасників

за класами навчання

Обласний центр

Міста, районні центри

Села, селища міського типу

Усього

кількість

8 – 9 клас

10 клас

11 клас

Кількість учасників

 

Кількість переможців

 

 

Кількість учасників

 

Кількість 
переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Правознавство

5

-

13

6

1

1

19

7

1

10

8

Теологія, релігієзнавство та історія релігії

-

-

7

2

1

1

8

3

5

1

2

Соціологія

1

1

8

2

1

1

10

4

-

5

5

Журналістика

6

5

4

-

3

2

13

7

1

3

9

Педагогіка

2

1

1

-

-

-

3

1

-

1

2

Філософія

3

-

2

2

-

-

5

2

1

1

3

РАЗОМ:

17

7

35

12

6

5

58

24

8

21

29

 

Статистична інформація

про результати участі вихованців Дніпропетровської Малої академії наук учнівської молоді

у ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт

 учнів-членів Малої академії наук України

2014-2015 навчальний рік

 

Секція

Місце проживання

Кількісний розподіл учасників

за класами навчання

Обласний центр

Міста, районні центри

Села, селища міського типу

Усього

кількість

8 – 9 клас

10 клас

11 клас

Кількість учасників

 

Кількість переможців

 

 

Кількість учасників

 

Кількість 
переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Правознавство

2

1

22

7

2

1

26

9

4

11

11

Теологія, релігієзнавство та історія релігії

-

-

5

3

-

-

5

3

1

2

2

Соціологія

3

1

10

1

-

-

13

2

1

7

5

Журналістика

3

2

9

3

3

-

15

5

5

4

6

Педагогіка

2

1

5

1

-

-

7

2

-

3

4

Філософія

-

-

3

2

-

-

3

2

-

1

2

РАЗОМ:

10

5

54

17

5

1

69

23

11

28

30

 

Статистична інформація

про результати участі вихованців Дніпропетровської Малої академії наук учнівської молоді

у ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт

 учнів-членів Малої академії наук України

2015-2016 навчальний рік

 

Секція

Місце проживання

Кількісний розподіл учасників

за класами навчання

Обласний центр

Міста, районні центри

Села, селища міського типу

Усього

кількість

8 – 9 клас

10 клас

11 клас

Кількість учасників

 

Кількість переможців

 

 

Кількість учасників

 

Кількість переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Правознавство

3

3

19

4

2

-

24

7

6

7

11

Теологія, релігієзнавство та історія релігії

1

-

4

2

-

-

5

2

-

1

4

Соціологія

2

2

9

1

3

1

14

4

2

7

5

Журналістика

14

-

2

6

3

1

19

7

2

7

10

Педагогіка

1

-

7

3

-

-

8

3

1

3

4

Філософія

-

-

8

3

-

-

8

3

4

1

3

РАЗОМ:

21

5

49

19

8

2

78

26

15

26

37

 

Статистична інформація

про результати участі вихованців Дніпропетровської Малої академії наук учнівської молоді

у ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт

 учнів-членів Малої академії наук України

2016-2017 навчальний рік

 

Секція

Місце проживання

Кількісний розподіл учасників

за класами навчання

Обласний центр

Міста, районні центри

Села, селища міського типу

Усього

кількість

8 – 9 клас

10 клас

11 клас

Кількість учасників

 

Кількість переможців

 

 

Кількість учасників

 

Кількість
переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Правознавство

11

5

22

10

2

-

35

15

6

14

15

Теологія, релігієзнавство та історія релігії

-

-

6

3

-

-

6

3

6

-

-

Соціологія

2

1

14

3

2

1

18

5

1

8

9

Журналістика

5

4

9

3

-

-

14

7

3

3

8

Педагогіка

2

1

6

4

3

-

11

5

-

5

6

Філософія

1

-

6

3

1

1

8

4

3

3

2

РАЗОМ:

21

11

63

26

8

2

92

39

19

33

40

 

Статистична інформація

про результати участі вихованців Дніпропетровської Малої академії наук учнівської молоді

у ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт

 учнів-членів Малої академії наук України

2017-2018 навчальний рік

 

Секція

Місце проживання

Кількісний розподіл учасників

за класами навчання

Обласний центр

Міста, районні центри

Села, селища міського типу

Усього

кількість

8 – 9 клас

10 клас

11 клас

Кількість учасників

 

Кількість переможців

 

 

Кількість учасників

 

Кількість
переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Кількість учасників

Кількість переможців

Правознавство

6

2 18 8 1 - 25 10 3 9 13

Теологія, релігієзнавство та історія релігії

2

2

8

3

1

-

11

5 2 7 2

Соціологія

2

1

21

6

1 1 24 8 4 10 10

Журналістика

5

3

2

2

- - 10 5 2 4 4

Педагогіка

1

-

2

3

-

- 6 3 1 2 3

Філософія

-

-

6

2

1 - 7 2 3 2 2

РАЗОМ:

16

8

63

24

4 1 83 33 15 34 34