«З 24 лютого моє життя змінилося. Я не випускав телефон з рук. Я дивився на фотографії в стрічці новин - мене обпікав гнів, бачив цифри щодо загиблих дітей - пригадував своїх однолітків, з якими познайомився на конкурсах МАН,  пригадував  конкурси, в яких вже брав участь.

   Свій проєкт я створив ще до початку війни , але підготовка до виступу повинна була розпочинатись одразу після моєї участі в іншому змаганні, яке завершилося за декілька днів перед повномасштабним вторгненням. Уже після початку війни концепція виступу та деякі деталі були змінені, також продовжувалось вдосконалення проєкту. Усе ускладнювалося неможливістю живого спілкування з керівниками, бо весь час підготовки проходив у режимі дистанційного спілкування. Перед фінальним виступом проводились тренувальні збори, на яких визначалися деякі недоліки й вдосконалювалася частина презентації проєкту «Обгрунтування параметрів та розробка системи моніторингу салону автомобіля». Як вважав Цицерон: «Ораторське мистецтво немислимо, якщо оратор не опанував досконало предметом, про який хоче говорити». Потужне інформаційне навантаження мережі інтернет і сильне психологічне напруження заважали підготовці, але робота продовжувалась, на обласному етапі конкурсу я посів І місце. Наразі я  продовжую розвивати свій проєкт,  він допомагає мені відволіктися від щосекундного жаху від думок про рідних в окупації. Також я  вивчаю багато нової інформації для подальшого розвитку. Я знаю, що війна закінчиться, ми переможемо й треба буде відновлювати країну. Відбудовувати більш сучасну, модернізовану та кращу Україну. Мій проєкт «Обгрунтування параметрів та розробка системи моніторингу салону автомобіля»  – це вклад в майбутнє моєї Держави».

   Залишаймося в безпеці, будемо здорові, будемо сильні!

   Все буде Україна!