«Зростити Україну.

 Іноді буває важко усвідомити, що відбувається навколо. Важко прийняти події сьогодення, важко прийняти себе в новому просторі, важко сказати собі: «Я сильний, у мене все вийде». Напевно, кожен українець і кожна українка зараз, хоча б десь глибоко в душі, відчувають невизначеність перед наступним днем, тижнем, місяцем… Ні. Насправді, ти ніколи не можеш бути певен, що відбудеться в цю хвилину та чи не чикає на тебе той страшний момент долі. Але, я переконана, що завжди настає та секунда, коли народжується думка: «Потрібно діяти. Ми можемо змінити майбутнє цього світу». І я по-справжньому вірю, що найдрібніша справа найменшого українця або наймолодшої українки здатна допомогти створити нову Батьківщину — більш сильну, неймовірно стійку та таку, де панує міцно вкорінена демократична справедливість.

  Я дуже люблю історію України. Вона показує, перш за все, наскільки важливо зберегти та розвинути ідею, за яку роками боролися наші предки. Говорячи про них, я маю на увазі не просто якусь ідеологію, що вони за неї виступали, а глибочезну віру в можливість існування незалежної України, з якою вони робили буквально все та яку вони пронесли крізь усе своє життя, фактично віддавши душу тому Українському пагону, що намагався зрости ще з часів Козаччини, але став міцним деревом лише в 1991 році, коли ми нарешті стали повністю визнаною окремою Державою. Поруч з нами живуть ті, хто прагнуть, певне, не лише зрубати це «дерево», а розвіяти його попелом над землею. Така вона — правда сьогодення… Але невже ми віддамо спадок Хмельницького, Мазепи, Шевченка, Лесі Українки, Франка, Петлюри, Бандери, Чорновола?! Ні, це неможливо! Ніколи не погасне наш — Український — вогонь! І ми, обов'язково, зробимо все, щоб його підтримати.

  А робити це можна як безпосередньо захищаючи Батьківщину на фронті, так і за допомогою матеріальної підтримки або ж духовно-наукового розвитку. Я (як 17-річна дівчина) обрала останній шлях. На мою думку, роблячи внесок у дослідження нашої Країни ми не просто відкриваємо нові сторінки її історії, а ще більш глибоко вкорінюємо те саме «Українське дерево». Так ми з моєю науковою керівницею, досліджуючи топоніми Кривого Рогу, я впевнена, посприяли створенню ще міцнішого підґрунтя науки всієї України. Я закликаю усіх, хто зараз читає це повідомлення: будь ласка, розвивайте духовність Батьківщини! Ви можете як створювати щось власними руками, так і намагатися заглибитися в історію становлення України такою, якою вона є зараз. Від себе наголошую, що наша Мала академія наук України — це заклад, який допомагає українцям робити цей внесок у наукову сферу. А чи знаєте Ви її історію? Це дійсно є таким яскравим прикладом, коли за допомогою НАШОЇ сили ворог намагався підпорядкувати собі НАШ же дух, забороняючи українцям робити хоча б дрібку для власного краю під час окупації XX століття. Так, росія підступна. Але, як відомо, їй треба дивитися в очі. Ця «імперія» колись-таки не витримає сміливости наших громадян і громадянок, і вона розвалиться, а на її руїнах врешті утвердиться НАШЕ щастя.

  І, хай там що, Український народ — непереможний і такий могутній — саме за часів нинішнього сміливого, непокірного, свідомого та об'єднаного покоління повинен все ж розквітнути з бурульок, народжених 31 рік тому».

Залишаймося в безпеці, будемо здорові, будемо сильні!

Все буде Україна!  

#разомдоперемогимандніпро