Дніпропетровське відділення Малої академії наук України. Наукове відділення історії. Проєкт «Історія без мітів». Патріотична онлайн рубрика «ГЕНЕТИЧНА ПАМ'ЯТЬ НАЦІЇ»

Керівник: Голендяєва Світлана Вікторівна, вчитель історії Слобожанського ліцею Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області

Боротьба українського народу за Незалежність  України під час Євромайдану

та участь мешканки селища Слобожанське  Надії Таршин у цих подіях

   Незалежність, демократія, свобода ...

   Ці слова знайомі кожному українцю, який хоче повної вільності для себе та свого народу. Століттями на українські землі зазіхало багато ворогів, наш народ намагався вибороти свою незалежність та своє право на життя. Дивлячись на сьогоднішні події, ми усвідомлюємо, що зараз увесь український народ  бореться проти ненависного ворога і здобуває перемогу.

   В цьому есе я хочу дослідити події, які відбулись під час боротьби нашого народу у відстоюванні незалежності та соборності України у 21 столітті, спираючись на матеріали та спогади учасниці Євромайдану.

  Ця подія отримала назву Револю́ція гідності — хвиля протестних виступів громадян України проти політики В. Януковича й уряду М.Азарова, наслідком яких стали кардинальні політичні, суспільні та й взагалі всебічні зміни.

 Отже, заглибимось до початку цих подій.

  10 років тому – надвечір 21 листопада 2013 року – розпочався Євромайдан. Люди вийшли на київський Майдан Незалежності, висловлюючи незгоду із зміною напрямку руху країни: рішення влади Януковича “призупинити” підготовку до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Вони відгукнулися на пост журналіста Мустафи Найєма у Facebook і самоорганізувалися за допомогою соцмереж, та однією з цих учасників була Надія Таршин (мешканка селища Слобожанське, поетеса, громадська діячка, волонтерка та голова громадської організації  «Оріана»).

 “ Нас обманювали, нас крутили за ніс”. “ Він був маріонеткою путіна, це був абсолютно маріонеточний режим” - зі спогадів Надії Таршин.

  Вночі 30 листопада на вулицях продовжували залишатися кілька сотень активістів, переважно студентів. Їх жорстоко розігнала та залякала поліція, у відповідь на що 1 грудня в центр Києва з’їхалися сотні тисяч людей. Народ скликало обурення поліцейським свавіллям, корупцією, політикою русифікації та зближення з росією.

    З того моменту Євроінтеграційні гасла отримали назву “Євромайдан”.

   Одна із найтрагічніших сторінок в історії  незалежності України сталась в Києві 18-20 лютого 2014 року. У ці дні, події розгорталися стрімко та непередбачувано: від мирної ходи – до масових розстрілів, від мирних домовленостей – до нещівної пожежі у Будинку профспілок на Майдані та зупинки руху метро. Люди беззупинно вмирали та водночас прагнули свободи.

“ Вони відрубували голови невинним людям, до сих пір жертви майдану повністю невідомі” - зі спогадів  Надії Таришин.

“Ми допомагали один одному з їжею, одягом, напоями, тощо” - Надія Таришин.

“Під час цієї історичної події я знайшла багато друзів”- зі спогадів активістки та громадської діячки.

  18 лютого 2014 року

 18 лютого силовики жорстоко придушили мирний наступ — ненасильницьку акцію протесту мирних людей, які прямували до Верховної Ради з вимогою підтримати повернення до Конституції зразка 2004 року, в якій повноваження президента були обмеженими. У той же день спецназ почав силовий штурм Майдану, у ході якого протестуючих відтіснили у вузьке кільце всередині головної площі Києва.

 “Люди вмирали на очах” - зі спогадів Надії Таршин.

  Влада майже на дві доби перекрила роботу метро, до речі, вперше в історії української столиці. А СБУ оголосила про введення в Україні режиму антитерористичної операції — фактично проти учасників революції було вирішено кинути армію та задіяти зброю. Віктор Янукович (тогочасний президент) терміново змінив начальника Генштабу: замість Володимира Замани був призначений більш довірлива людина президенту - адмірал Юрій Ільїн.

   Розтріл на Інституцькій

  20 лютого протестувальники хотіли зайняти свої попередні позиції після відступу силовиків, але в той же день по них був випущений вогонь, постраждало сотні людей, десятки з них були тяжко поранені.  Ще кілька десятків людей померли згодом від отриманих поранень, перебуваючи у лікарнях. Цей день назвали “кривавий четвер”.  

   Події на Інститутській стали останнім переломним моментом Революції Гідності та початком розвалу Партії регіонів, після яких режим Януковича розгубив залишки своєї підтримки. В той же день, ТАК про свій перехід на бік протестувальників повідомили правоохоронці Львівської області та співробітники СБУ Закарпатської області. Як я вказала вище, цей день став початком кінця Партії регіонів — одними з перших про вихід з неї заявили тодішній керівник КМДА Володимир Макеєнко і голова Вінницької ОДА Сергій Татусяк, а в наступні кілька днів — ще десятки «регіоналів».

   До вечора найтрагічнішого дня Революції український парламент вирішив негайно зібратись на екстренне засідання. Близько 22:00 20 лютого Верховна Рада ухвалила рішення щодо осуду застосування насильства, яке призвело до трагічної загибелі мирних громадян України. У резолюції визнано неприпустимими дії силових структур, заборонено використання будь-яких видів зброї та спеціальних засобів проти учасників акцій протесту. Крім того, уряду, СБУ, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству оборони та їх підлеглим силовикам вказано "негайно припинити і недопускати подальшого використання сили". За це рішення проголосували 236 депутатів, включаючи 35 представників "регіоналів" та 35 депутатів позафракційних.

росія скориставшись тим, що в Україні відбуваються жахливі події в той же самий день почала операцію по анексії Криму. Так, 20 лютого було зафіксовано перші випадки незаконного перетину військами РФ кордону України в районі Керченської протоки. Крім того, відбулися і перші епізоди блокування українських військових частин в Криму «зеленими чоловічками» — російськими військовими без розпізнавальних знаків.

   Дипломати Польщі, Німеччини та Франції, разом з українською опозицією, провели 20 лютого переговори з президентом Януковичем. У результаті угоди, підписаної 21 лютого, передбачалося відновлення Конституції 2004 року, формування нового уряду, конституційна реформа до вересня 2014 року, позачергові президентські вибори до грудня 2014 року, розслідування трагедії на Майдані під наглядом Ради Європи і відмова від силових дій.

  Але ранок 22 лютого приніс несподівану звістку: президента в Києві немає. Як з’ясувалося згодом, починаючи з 19 лютого в президентській резиденції Межигір'я вели підготовку до втечі Януковича. Три доби там збирали та вивозили антикваріат і цінності, що згодом підтвердили записи камер відеоспостереження. У ніч на 22 лютого Янукович залишив Межигір'я, а відправка вантажних автомобілів з його маєтку завершилася  близько четвертої ранку. Як заявив пізніше президент росії  путін, вже через дві доби Януковича «евакуювали» до росії.

  22-го лютого 328 народних депутатів підтримали постанову Верховної Ради про самоусунення Віктора Януковича з посади президента України. Парламент призначив позачергові вибори президента на 25 травня 2014 року.

  Ці факти йшли та йдуть з вуст людей, які побували на цьому Майдані. В мене була можливість поспілкуватися з Надією Таршин, яка брала активну участь у Революції Гідності та Свободи. Її спогади я навела у своєму есе. Ця історична подія дала нам можливість жити в свободі та демократії.

Використані джерела:

1. Історія Майдану 2013-2014 | Цифровий Архів Майдану. Головна | Цифровий Архів Майдану 2013-2014. URL: https://digitalmaidan.org/history/history-maidan (дата звернення: 25.03.2024).

2. Таршин Надія Павлівна. Слобожанська селищна рада. URL: https://slobozhanska-gromada.gov.ua/uk/persons/item/65 (дата звернення: 25.03.2024).

3. Фінальний відлік. Останні дні Революції Гідності – хроніка подій 20−22 лютого 2014 року. Новини України та Світу. Головні і останні новини - NV. URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/finalniy-vidlik-ostanni-p-yat-dniv-revolyuciji-gidnosti-rekonstrukciya-podiy-50006875.html (дата звернення: 25.03.2024).