Після перемоги у обласному турі конкурсу-захисту МАН я почав готуватися до захисту роботи на всеукраїнському етапі. Та усі плани були зруйновані вранці 24 лютого, коли я почув те страшне слово – війна… Перші два тижні взагалі вилетіли з життя. Нагальними потребами було плетіння сіток, збір гуманітарки, допомога у волонтерських центрах… Та коли стало зрозуміло, що ЗСУ змішує росіян із землею, то згадалися такі буденні речі, як школа, домашні завдання і, звичайно, підготовка до МАНу. Особисто для мене стимулом стала думка, що я розвиваю історію своєї країни. У нинішніх умовах важлива абсолютно будь-яка допомога: пости у Фейсбуці чи добре слово близькому, безсонні ночі на фронті чи плетіння маскувальної сітки… Розписавши розпорядок дня, я зміг поєднувати волонтерську діяльність та підготовку до третього етапу. Наразі не сумніваюся, що Україна переможе. Скрізь буяє зелень, повітря наповнене ароматом квітів, гудуть над садами бджоли… А у душі ще 24 лютого….

Все буде Україна!

#разомдоперемогимандніпро