«Коли я згадую про відомих українських письменників мені на думку одразу приходить саме Леся Українка. Тому що, вона була не простою жінкою, мало з ким її можна порівняти. Її характер був, і є незрівнянним. Леся була мужньою та хороброю. Ці якості дуже сильно допомогли у її житті.

Багато хто знає, що Леся хворіла і тому, дуже часто пишуть саме про її хворобу. Так, багато людей уявляють її бідною та нещастною, але насправді це не так. На першу думку може здатися, те що хвора на серйозну хворобу жінка нічого не може зробити, але потім здається, що Леся навіть не звертала на неї уваги. Вона була однією із тих людей, котрі мали свою думку та робили усе, щоб її доказати.

У ті часи Україна не була незалежною як зараз, а українська мова та символіка були під забороною. Люди розділилися на три категорії, були ті, які згодні жити за правилами влади, але я думаю що їх було не багато, були які навпаки, не згодні жити за такими правилами, але вони боялися їм перечити, також, були справжні патріоти своєї країни. Вони не боялися перечити владі та їхнім правилам, вони доказували свою думку та не здавалися. І саме до цієї групи людей відносилася і Леся Українка. Саме цей патріотизм Леся отримала від своїх батьків, її мати була Олена Пчілка, вона була писменницею та брала активну участь у жіночому русі. Батько у Лесі був юристом, він дуже любив літературу та живопис та також був не згодним з владою.  Також Леся була несхожою на інших тим, що мала освіту. Тоді, дуже давно вважалося, що жінка повинна вміти бути хорошою господинею і тому було дуже мало навчальних закладів для дівчат, а якщо і були, то кажуть що там сеодно навчали господарювати. Але мати письменниці хотіла, щоб її донька навчалася не цьому,тому Леся навчали вдома із вчитилями по програмі чоловічої гімназії.

Леся була вихованною дівчинкою, вона охоче вчилася та любила читати, потім ці знання допомогли їй написати «Історію стародавніх народів». Вона знала багато мов та навіть пряцювала перекладачем, щоб більше людей могли читати рідною українською мовою. Дуже багато можна сказати про внесок письменниця у громадську діяльність. У 1903 році у Полтаві встановлювали пам’ятник І.Котляревському, тоді влада забороняла робити написи на пам’ятниках українською, через це люди, в тому числі і Леся повстали дуже сильно на спротив владі, що царі я думаю запам’ятали це на все життя.

Пройшло вже багато років, Україна стала незалежною державою. Але можна сказати, що люди майже не змінилися. Здається, що Леся передала нам свою волю, мужність та сміливість. Я вважаю, що з Лесі Українки можна брати приклад сучасному народові. Вона показує, що треба бути справжнім патріотом своєї держави та країни. Завжди боротися за справедливість, незалежність і не боятися цього, бо так нічого не вийде. Влада одна, а людей багато і якщо у нас буде спільна мета, то нас ніхто не здолає».

Витримаємо, переможемо, відбудуємо!

Віримо в перемогу, підтримуємо ЗСУ.
Все буде Україна! 

#генетичнапамятьнаціїмандніпро