«Україна сильна силою своїх людей. І це побачив весь світ, коли 24 лютого ми об’єдналися і стали на захист своєї країни, кожен на своєму фронті. 

  Наразі чимало українців вважають себе безсилими щось змінити, однак насправді ми можемо долучитися до захисту нашої країни навіть поза лавами Збройних сил України. Для цього кожен з нас може в міру своїх можливостей допомогти армії через благодійність, стати волонтером.

  Така ж історія і нашої родини. Мій тато, підполковник Повітряних сил Збройних сил України, 24 лютого, вже маючи бойовий досвід, знову повернувся до лав армії і став на захист країни. А ми з мамою вирішили нікуди не втікати з країни, а обов’язково залишитись, щоб допомагати фронту за мірою своїх можливостей. Так як моя мама працює у селищі Петриківка, тож найактивніше ми долучилися до волонтерства саме там. Ми стали частиною величезної волонтерської родини Єдиного волонтерського центру Петриківщини, який забезпечував і наразі забезпечує наших захисників та евакуйованих, що проживають на території громади, продуктовими наборами, засобами гігієни, одягом, постільною білизною, дитячими товарами тощо.

  Повномасштабне російське вторгнення в Україну змінило життя кожного з нас, “ЗВИЧАЙНИХ ЛЮДЕЙ”, але не змінило рішучості й бажання допомагати тим, хто цього потребує. З перших днів війни до нашого Єдиного волонтерського центру Петриківської селищної ради долучилися волонтери із найрізноманітніших верств населення. Вчителі та студенти, посадовці та аграрії, підприємці та домогосподарки, лікарі та водії, чоловіки та жінки – десятки людей, які називають себе “звичайними”, змогли допомогти тисячам. 

  Допомога волонтерів дуже різнопланова.  Громада прийняла і розселила 2400 внутрішньо переміщених осіб, а це – кожен десятий. 

 Так як я є ученицею художнього відділення Лівобережної художньої школи мистецтв КМР, найбільше я була у захваті, коли у Петриківській громаді для військових розробили і виготовили унікальні шеврони, стилізовані петриківським розписом. А волонтери-художники розмалювали петриківським розписом навіть гелікоптер.

  Особисто я долучалася до багатьох ініціатив, які втілювала в життя наша волонтерська команда, але, звичайно, коли це шкодило навчальному процесу - малювала для захисників, допомагала у видачі гуманітарних наборів, допомагала пакувати посилки на передову, допомагала готувати сировину для виготовлення окопних свічок і маскувальних сіток, разом з друзями брала участь у благодійних ярмарках, які проводились у моєму ліцеї, щоб зібрані кошти передати на ЗСУ. 

Кожна наша справа робиться з любов'ю - це порятунок чийогось життя, це подарована надія.

Ми українці - сильна і згуртована нація!

Ми об’єднуємося, щоб перемогти!

Щодня тримаємо наш волонтерський стрій!»

Залишаймося в безпеці, будемо здорові, будемо сильні!

Все буде Україна!  

#разомдоперемогимандніпро