«Ранок 24 лютого 2022 року змінив життя усіх українців. Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Життя поділилось на до і після. Робітники, бізнесмени, актори – всі  пішли на фронт.

Не так давно я прочитала такі рядки, від яких стає моторошно. Ось вони:

..Я пішов на війну не вбивати.

Я пішов захищати сім'ю,

Свою землю і мову, і пісню,

Всю велику вкраїнську рідню.

Я пішов на війну не вбивати,

Бо я воїн світла й добра.

Я пішов, щоб не плакала мати,

Щоби кожна дитинка росла....

Думаю, ці рядки описують стан душі наших воїнів, які не бажають зла, а просто захищають своє. Українці стали на захист рідної землі. А в тилу кожен тримає свій фронт і наближає Перемогу. Прийде час і кожна людина поставить перед собою запитання: « А що я зробив для нашої Перемоги?»

Хотіла б я розповісти про двох жінок-волонтерок. Це вчителі Царичанського ліцею, в якому я навчаюся. Одна з них – Яшна Наталія Вікторівна – вчитель початкових класів, друга – Тимошенко Тетяна Андріївна – вчитель зарубіжної літератури. Із самого початку війни вони приходять до Будинку дитячої та юнацької творчості, де разом із іншими жінками плетуть маскувальні сітки. Саме тут згуртувався жіночий батальйон «Приорілля», який допомагає ЗСУ. Ці вчителі – люди доброї волі, займаються волонтерством не задля грошей, слави та піару – вони це роблять за покликом душі, допомагаючи захисникам. Наталія Вікторівна в кожну роботу вплітає молитву разом з частинкою своєї душі.

Тетяна Андріївна плете сітку і перестає думати про свої проблеми. Ось як вона говорить: «Для того, щоб перезавантажити свій мозок, я плету сітки. В цей час я стараюся ні про що не думати. Руки працюють, голова відпочиває».

Як ці вчителі поєднують дистанційне навчання, сім’ю та плетіння сіток? Де скільки сили волі, витримки в цих жінок?  Сам Бог знає.

У народі кажуть, що діти копіюють своїх наставників. Так. Вихованці Наталії Вікторівни на Новий рік відмовилися від новорічних подарунків задля наших воїнів. А також зібрали кошти для закупки продуктів та медикаментів захисникам.

Вчителі стверджують: «Діти своїм навчанням також наближають Перемогу. Звісно,  не всі можуть допомогати матеріально, але хоча б вчитися, відвідувати уроки, виконувати домашнє завдання – це обов’язок. Діти – наше майбутнє. Діти – майбутнє України».

Не кожен здатний плести сітки шість днів на тиждень, стирати пальці до крові, приходити додому і жити, і відчувати сильний біль у спині від проробленої за день роботи. Це все не просто. Це відповідально. Адже ти долучився до рятування чиїхось життів !

У цей непростий для нас та нашої країни час ми повинні бути, як ніколи дружні, допомагати один одному, тримати стрій . Разом до перемоги! Ми - українці! Ми обов'язково переможемо!»

Залишаймося в безпеці, будемо здорові, будемо сильні!

Все буде Україна!   

#разомдоперемогимандніпро