Звоник Богдан вже три роки є членом Дніпропетровського відділення Малої академії наук України. За цей час зарекомендував себе як молодий, але дуже талановитий поет. Його вірші надихають на нові звершення всіх, хто їх хоч раз почує. Розумний, небайдужий, чесний з людьми, відвертий і не за роками мудрий. Богдан серйозно цікавиться історією України, бо впевнений, що без минулого - немає майбутнього. В минулому році він зайняв І місце у ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у секції літературна творчість. Кращою поезією було визнано:

Переможений

Переможений впав, витер тіло землею,
Вибив нею крізь себе надію і біль.
Переможений спав, марив сном, як трофеєм,
він - цієї землі неоцінена сіль.
Переможений встав, обтрусив обладунок,
панцир свій надломив, розколовся шолом.
Переможений знав, що життя – подарунок,
що воно вже не стане таким, як було.
Переможений йшов, шкутильгав через силу,
Раз у раз зупинявся, та далі рушав.
Переможений знов підіймався з могили,
він тепер не брикався і не поспішав
Переможений міг заховать обладунки
і смиренності рясу на себе вдягти.
Переможений зліг, та не тіпнулись руки,
знову повз, адже мав він до чого повзти.
Переможений їв із ножа свій сніданок,
бо у скруті не втратив він лиш аппетит.
Переможений млів, бо, стрічаючи ранок,
він завжди забував про усе лиш на мить.
Переможений звів серед поля фортецю,
він на ній тренувався і приступом брав.
Переможений вив від пустельної спеки
і від лютих морозів не раз заклякав.
Він нарешті прийшов, відпочивши хвилинку,
Переможця впізнав ще за помахом вій.
Переможцю він кинув в лице рукавичку,
Переможця він викликав знову на бій.
…
Переможений вмер, він, навіки убитий,
вічно в небі літатиме сизим орлом.
В Переможця – фортеця і панцир побитий,
і розколений навпіл старенький шолом.

У його творчому доробку особливе місце займає гімн Малої академії наук України, який він написав восени 2014 року:

Ми йдемо, ми рвемося, ми вірим.
Наші цілі чіткі і ясні.
Наша сила у барвах пробірок,
Наша думка - вірші голосні.

Ті, хто звик працювать головою.
Ті, хто гордість своїх рідних шкіл.
Ті, хто з ручкою, мов з булавою,
В кого лінза - оптичний приціл.

Приспів:
Ми вчимося, ми світ вдосконалим,
Нам не треба команди "Вперед!"
Ми науки багаття розпалим,
Ми завжди живемо наперед.

Ті хто знає ціну одній ночі
Перед захистом своїх робіт,
Хто знання здобуває охоче
На шляху невідомих орбіт.

Знай, що в МАНі знайдеш собі друзів,
Ну, а може знайдеш і колег.
МАН - це наша дослідницька кузня.
МАН - науки і праці ковчег.

      Богдан у майбутньому хоче стати журналістом, який чесно буде висвітлювати події на Україні.  під час запису програми, крім розповіді про цікаві події з життя, він читав свої вірші. Очікуйте  програму "Нові імена" в ефірі  обласного радіо та на нашому сайті.

       Бажаємо Звонику Богдану успіхів та перемог на ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2015 році.

       Висловлюємо щиру вдячність ведучій Дніпропетровського обласного радіо Євгенії Ляховій за запрошення, сподіваємось на подальшу співпрацю у відкритті нових зірок науки Дніпропетровщини.