Сопілка - один з найдавніших духових музичних інструментів України. Звучання у сопілки дуже ніжне, в чомусь навіть схоже зі звучанням флейти. Має свистковий пристрій і до десяти пальцевих отворів на своєму корпусі. Історичні факти свідчать про те, що, в основному, сопілки виготовлялися майстрами з деревини - бузини або калина. Є факти, про виготовлення сопілок зі звичайного річкового очерету. Для виготовлення сучасних сопілок використовують клен, горіх, бук, липу або пластик. На сьогоднішній день існує багато різних типів цього музичного інструменту, що розрізняються своїми діапазонами і тембрами звучання.

Образ української сопілки має широке відображення у народній культурі, особливо в усних жанрах, таких як казки, народні оповідання, вірші, а також в авторській літературі. Оспівана казками та легендами, вона увібрала в себе співучі серця наших предків, їх вільний дух, їх веселу вдачу. У кожній казці мелодії сопілки – це образ світла і правди, яке допоможе звільнитися від злих чар або розпізнати неправду. Спів сопілки – це символ не тільки краси душі, кохання, а й узагальнений символ мистецтва та його впливу на людину.

В український символіці сопілка – це символ самотності, особистості та внутрішнього світу людини. Сопілкарями були вівчарі, самотні, в степах вони розважали себе грою простого та невибагливого інструменту.

Допис подано в рамках мініпроєкту "МОЯ УКРАЇНА" обласного освітнього проєкту науково-дослідницького спрямування для учнівської та студентської молоді «Дотик словом»