Конституція Пилипа Орлика - поштовх до українського державотворення

  Пилип Орлик-визначний діяч доби козацтва і один з перших українських політиків якому довелося працювати в екзилі. Розпочав свою кар’єру в якості військового канцеляриста, який за гетьманування Мазепи приховано налагоджував контакти зі Швецією для майбутнього альянсу з Гетьманщиною і вправно спростовував чутки про «зраду» Мазепи, які доходили до російського царя ПетраI. Він був найближчим соратником Мазепи який відмічав ентузіазм, гострий розум та начитаність генерального писаря і цілковито довіряв Орликові. Можна з усією впевненістю сказати, що Пилип Орлик був другої людиною в усій Гетьманщині. Однак, його з Мазепою планам, щодо звільнення України від московського впливу та створення по справжньому незалежної держави не  судилося здійснитись.

  Карл XII - основний союзник Мазепи який вів війну з російським царем Петром зазнав поразки від московських військ під Полтавою, і йому довелося відступати в Молдавське князівство, разом зі шведами виїхати з України довелося Мазепі і Орлику, а також частині Війська Запорозького, що залишила вірність гетьману. Так для Орлика розпочався період життя в еміграції. 22 вересня 1709 року помирає Іван Мазепа, його племінник відмовляється від булави. На козацькій раді, скликаній у Бендерах, одноголосно новим гетьманом України обирають Пилипа Орлика, цьому сприяв, зокрема авторитет і впливовість серед української еліти.

  Одразу ж Орлик створює український уряд в еміграції до якого ввійшли: генеральний писар, генеральний осавул та суддя. Аби чітко врегулювати повноваження і накреслити яким буде устрій майбутньої самостійної України-Гетьманщини, Пилип Орлик 5 квітня 1710 року в Бендерах, що були тоді в турецьких володіннях, пише договір між гетьманом, старшиною, запорожцями і шведським королем. Назва документу, ухваленого на великій козацькій раді, – «Договори і Постановлення прав та Вольностей Війська Запорізького...». Документ також називають «Конституцією Пилипа Орлика» або «Бендерською Конституцією». В обговоренні і підготовці Договору брали участь українці світського і релігійного станів. Зокрема, Андрій Войнаровський, Кость Гордієнко, Дмитро Горленко, Федір Мирович, Іван Максимович та інші. Радилися навіть із тими, хто залишився в Україні – туди посилали гінців, а текст Конституції шифрували.

  Пилипу Орлику довелося працювати в надскладних політичних умовах, як зазначав В.М Грушевський: «Орлик даремно пробував знайти собі яку-небудь підтримку в Європі, намагаючись зацікавити європейські держави українським питанням при всякому конфлікті їх з Росією адже їх власні політичні плани були занадто далекими від українських інтересів.» до того ж Швеція котилася до поразки у Північній війні але тоді-це був єдиний союзник для Пилипа Орлика і саме КарлXII затвердив цю Конституцію та взяв Україну під свій протекторат. Також варто сказати, що конституція діяла, хоч і обмежено на території правобережної України з 1711 по 1713 роки

Конституція, яка випереджала час

   Документ складався з преамбули та 16 розділів. Пилип Орлик чи не вперше розділив владу на три гілки: судову, виконавчу та законодавчу ей розподіл в юридичній думці Європи виникне за кілька десятиліть і буде пізніше обґрунтований визначними правниками того часу у Франції та інших країнах Європи. Також вона мала антикорупційний характер: гетьман і полковники були повністю відсторонені від розпорядження військовим скарбом – цим мав відати генеральний скарбник і скарбники в полках. Скарбником повинна бути людина «благосовісна», написав Орлик. Конституція захищала права і вольності запорожців, встановлювала кордони України в межах Зборівського договору 1649 року. Гетьман мав захищати цілісність території, а король Швеції виступав протектором України. Затверджувався статус православ’я як головної релігії і підпорядкування української церкви Константинопольському патріархату - ще один доказ актуальності і деякої порочності конституції. Конституція мала і соціальну спрямованість – щоб людям військовим і посполитим «не чинились тяготи і… здирства». Окремо Орлик потурбувався про старих козаків, вдів, сиріт і «людей убогих». проведення генеральної ревізії маєтностей; підтверджувала права та привілеї українських міст, зокрема Києва. Окремими пунктами забезпечувався особливий статус Запорожжя, висувалися вимоги зруйнування всіх збудованих на його території за розпорядженням царського уряду військових укріплень та гарантування прав вольностей козацтва. Закінчувалася вона присягою нового українського володаря, якою по суті закладалися програмні засади майбутньої діяльності гетьманського уряду.

   Пилипові Орлику не поталанило дочекатися того часу, коли козацька Україна знову постане самостійною європейською державою. Серце бунтівного гетьмана перестало битися 26 травня 1742 р. Він помер далеко від рідної землі, в Яссах, у злиднях, розлучений не лише з Батьківщиною, але й зі своїми сподвижниками, друзями, рідними. Але Конституція його актуальна і у наш час, адже вона створила міцний юридичний фундамент дальшого розвитку української державності, однак історія повернулася іншим боком. Втім, зроблене ним, назавжди залишиться в історії України, за долю якої він боровся все своє життя.

#генетичнапамятьнаціїмандніпро

Джерела інформації:

1. Хотин Р. «Один із якорів української ідентичності». Чому Конституція Орлика є актуальною і в наш час?. Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/pylyp-orlyk-konstytutsiya-aktualna-i-v-nash-chas/31409492.html (дата звернення: 08.04.2024).

2. Ukrinform. Конституція Пилипа Орлика. Повернення через 311 років. Укрінформ - актуальні новини України та світу. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3296338-konstitucia-pilipa-orlika-povernenna-cerez-311-rokiv.html (дата звернення: 08.04.2024).

3. Гончаренко В.Д. Пилип Орлик - гетьман в еміграції / В.Д. Гончаренко // Державне будівництво та місцеве самоврядування. - Х. : Право, 2006. - Вип. 11. - С. 18-24. URI: https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/2525 (дата звернення: 08.04.2024).

4. Гетьман в еміграції Пилип Орлик: історико-історіографічний портрет політика / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 2011. — № 4. — С. 116-131. URI: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105658 (дата звернення: 08.04.2024).