Пам'ятний день встановлено указом Президента України   Петра Порошенка   11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

   Гуртківці та слухачі Дніпропетровського відділення Малої академії наук України вшановують пам’ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами, розстрілів у Бабиному Яру, а тепер до цього переліку додалися і сучасні трагедії нашої країни, зокрема – подвиг героїв Майдану – Небесної сотні.

    У ці дні у Дніпропетровській Малій академії наук проходить ІІ (обласний) етап Всеукраїнського конкурсу- захисту науково-дослідницьких робіт. Тематика історичних подій сучасної України не залишилася поза увагою конкурсантів. Зокрема Стадник Дар'я, учениця Петриківської опорної середньої загальноосвітньої школи з профільним виробничим навчанням І-ІІІ ступенів, надала на конкурс роботу «1917–1921 / 2013–2014: історичні паралелі та аналогії», в якій простежила та проаналізувала відомі історичні події цих періодів. Чокан Кирило, учень середньої загальноосвітньої школи № 2 (м. Новомосковськ), підготував роботу «Новомосковці – герої АТО – гордість і слава, трагедія і біль України», таким чином, вшанувавши героїв неоголошеної війни. Юні історики і надалі досліджуватимуть тему подвигу Героїв Небесної Сотні та героїв АТО.

У нашій пам’яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви – її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами – ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: “Іди, дитино,
За щастя України, бо вона – єдина”.
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде “Слава Україні!”  над ланами.