День незалежності України

     В історії українського народу є події, які мають надзвичайне значення, вони не втратили своєї актуальності і по сьогоднішній день. Однією з таких подій є здобуття незалежності 1991 року.

     День Незалежності України – головне державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

      Історія України – це шлях до Незалежності, шлях, на якому кожна подія – це крок до мрії.

    24 серпня 1991 року було проголошено незалежність української держави. Це проголошення стало кінцевим результатом багатовікової боротьби українського народу та його найвидатніших синів за незалежність України, яка протягом свого існування дуже часто страждала від посягань загарбників і в різні періоди входила до складу різноманітних держав та утворень.

     Процес становлення незалежності України завершився прийняттям Акту про проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, в якому підкреслювалося наступне: «…продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України.Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України».

       Вперше День незалежності України був відзначений у 1991 р., але не 24 серпня, а 16 липня. Річ у тому, що коли 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день свята, яке дістало назву День проголошення незалежності України. Свято Дня незалежності України було призначене на 24 серпня постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 р.

   Щоб забезпечити суверенне існування України, необхідним було прийняття у 1991-1992 рр. найважливіших законів: «Про державний кордон України», «Про збройні сили України», «Про створення Служби національної безпеки» та ін. Була затверджена державна атрибутика: гімн, герб (тризуб як малий Герб України), прапор тощо.

     Після 1 грудня 1991 р. розпочався процес міжнародного визнання нової держави. Першою, 2 грудня, незалежність України визнала Польща і вирішила встановити з нею дипломатичні відносини. Протягом першого року існування незалежної України, її державну самостійність визнали більше 130 країн, а на початку 2001 р. наша держава підтримувала дипломатичні відносини із 153 країнами світу.

   Зовнішня політика України спрямовувалася на утвердження і розвиток її як незалежної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави  та недоторканості її кордонів; входження національної економіки до світової економічної системи; захист прав та інтересів громадян України, що перебувають за кордоном і створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями.

         День Державного Прапору України

           23 серпня 2004 року Президент України підписав Указ «Про День Державного Прапора України».

      Терниста і складна історія формування українського прапору. Тривалі війни, втрата автономії та входження до складу великих імперій змушували на деякий час відкласти думки про державний прапор, а в новітні часи безглузді суперечки прихильників розпаду української державності про неправильне розміщення кольорів на прапорі і досі викликає напруження в соціумі.

           Тож дізнаємось більше про історію українського державного прапору.

    Найдавніші українські прапори мали трикутно-клинову форму. Так, за часів Київської Русі найпоширенішим був червоний прапор з тризубом-двозубом. А вже пізніше, у ХІV столітті, на українських прапорах почали з’являтися синій та жовтий кольори: приміром, у 1848 році вони були зображені на прапорі Галицько-Волинського князівства. Починаючи з ХVІІІ століття синє полотнище дедалі частіше ставало тлом для прапора Війська Запорозького, на якому зображали лицаря в золотих штанах із золотим орнаментом та арматурою.

       В 1917-1921 роках, під час української революції, синьо-жовте полотнище було державним прапором Української Народної Республіки та Української Держави, очолюваної Скоропадським.

        Першим документом, який визначив розташування кольорів на українському прапорі був законодавчий акт від 27 січня 1918 року. Тоді Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила тимчасовий закон про флот УНР, у якому йшлося: «...2. Прапором української військової фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах. В кряжі блакитного кольору історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем в ньому».

       Аналізуючи історичні події, можна впевнено сказати, що синьо-жовтий прапор ХХ століття був символом українського національного опору. Офіційно синьо-жовте полотнище стало прапором України 18 вересня 1991 року, за рішенням Президії Верховної Ради України.

    Багато людей та історичних подій ставало на заваді затвердження українського прапору як національного символу України. Проте у 2004-му, справедливість відновиться, й українці, після складного шляху визнання незалежності своєї країни, почнуть святкувати День державного прапора України на загальнодержавному рівні.

         Прапор – одна з офіційних емблем України, яка символізує її суверенітет. Тож у День державного прапора України, 23 серпня, не забудьте вивісити на свій будинок жовто-блакитний прапор як символ гордості за свою країну.