Липневі дні омріяні в зеніті
Далекі землі, ген бринить Дніпро,
Зібрались знову небайдужі діти
Вивчати те, що буде і було.

Тут широко вирує вихр науки
І ось, ми поринаємо  в цей світ
Де воля людям коштувала муки
Де пишеться історія всіх літ,

Де вже змінились роки і епохи,
в яких народи бились за життя,
ми всі важкі долаємо пороги,
отримуєм нові й нові знання,

Та маючи мету – її плекаєш,
вона для нас «висока» і складна
усе, про що лиш мріяли – дізнаєм
хоча ця праця дивна й непроста.

Ми дякуємо вам за ці години,
наукою сповиті літні дні,
волієм стати в гордість Україні
та  в славу і нагоду для землі,

Для області, що всьому нас навчила
і вчителю, що виховати зміг,
тепер ми повертаємось додому
й знаннями подивуємо усіх.