Ще до війни до виконання мого дослідження мене спонукало бажання, аби моя рідна країна дійсно ефективно реформувалася та влилася у гармонійну сім’ю європейських держав не як бідний родич з непідйомними боргами, а як «східноєвропейський тигр», темпи розвитку якого вражають конкурентів.

   Але плани всієї України було змінено в одну ніч. Декілька днів і навіть тижнів я вважала, що моя участь у конкурсі-захисті цього року завершена, але стало більше сонця, весни, прийшло повідомлення про III етап, і турботи повернули до майже звичайного життя. Так, підготовка цього року і до завершення навчання в ліцеї, і до наступного етапу для мене не схожа на тогорічну, бо інші пріоритети під завивання сирен повітряної тривоги...

  Подушки, ковдри, каремати, іграшки для переселенців та їх дітей – це теж мабуть внесок у боротьбу. І нехай моя улюблена лялька заспокоює, лікує душу дівчинці з Маріуполя чи Харкова. Лише спільні кроки, на перший погляд незначні, але для когось – вирішальні, збережуть життя, спокій та створять основу для перемоги.

  Тож життя триває, йде підготовка до наступного – Всеукраїнського – етапу конкурсу-захисту наукових робіт Малої Академії Наук України, продовжуються численні дискусії навколо ринків капіталу: чи дійсно в України немає власних публічних емітентів, відмінних від держави, чи справді доцільно інвестувати тільки в акції іноземних емітентів? Чи варто довіряти вкладенням у національній валюті? Чи дійсно депозитні вклади та інвестиції у валюту та нерухомість привабливіші за придбання цінних паперів, чи не «з’їдають» податки та комісійні увесь потенційний інвестиційний дохід? Чи спроможний пересічний громадянин отримати з загальнодоступних джерел інформацію про різні напрями інвестування та чи може на їх підставі прийняти помірковані інвестиційні рішення? Тож від сумних думок відволікають мирні, але гострі питання.

  І після війни моє дослідження збереже свою актуальність, аби українці підвищували свій добробут та розвивали національну економіку завдяки інвестиціям у надійні та привабливі фінансові інструменти, а не лідирували у світі за вкладеннями в ризиковані активи на кшталт біткойнів чи за втратами внаслідок участі в скам-проєктах.

   І як побажання для учасників наведу мій девіз:

«Так, тільки ми у відповіді за свою країну!

І цифрові вірші до вічності ввійдуть!

Програму напишу я в коді перемоги!

Ми не залишимо її на півдороги!

Бо ми – майбутнє нашої землі!».

#разомдоперемогимандніпро